blog_si (blog_si) wrote,
blog_si
blog_si

ТВі

Коли мене вчили писати матеріали, то казали, що потрібно докопуватися до суті. Тому що факти можна фальсифікувати (хоча це і складно, і кінець кінцем все одно стає відомим) – але можна. Суть фальсифікувати нереально.

Суть полягає в тому, що канал ТВі спровокували до зміни очільної структури, при чому варіантів було більше ніж один і вони були полярними. Думаю ця теза не викликатиме суперечки?
І для подальшого розбору варто зрозуміти одне – до якої сили належить новий кінцевий власник каналу. За суттю. До механізмів повернемося через абзац.

Маю впевненість, що не владі, і не силам наближеним до східного сусіда:
- немає голосної негативної реакції від опозиційних сил. Прохання надати факти ну ніяк не може бути негативною реакцією;
- немає негативної реакції з боку заходу, і політичного заходу;
- наявна негативна реакція з боку сходу;
- наявне нацьковування з середини країни причому масове і синхронне;
Всі чудово розумієте, якби канал пішов до рук влади – про це вже було б сказано. Голосно і відкрито, навіть політичними силами, навіть у рамках самопіару. Особисто я не бачив відкритих тез «що канал віддали владі», а тільки теревені «що владу на каналі змінено не демократично».

Щодо методів. Маємо два головних питання: Навіщо були потрібні спортивні хлопчики? Чи було все гаразд з паперами?

Хлопчики. Як людина, яка спостерігала за спробами вивести компанію з під рейдерського захвату стверджую – хлопчики потрібні навіть законному власнику. Тому що, якщо у компанії не буде хлопчиків «старого власника», то будуть хлопчики «нового» - на 99,9%. Не пускати на робочі місця керівництво, які підозрюється у зливанні компанії – теж правильно. Але цього мало. Лояльні до колишнього директора співробітники (з її ключами, саму директорку на роботу не пустили) винесли оригінали документів, та печатку. Поки це було з’ясовано та юридично заблоковано - пройшла доба, за цю добу колишній директор зробила кілька «потрібних» договорів і зрештою за боргами за цими договорами судами компанію такі відібрали.

Довіреність. Скоріш за все – вона є. Довіреність видана не в Україні. Про це є записи там де її видали. Довіреність зареєстрована в МІД та консульстві, або має апостиль і про це теж є відмітка у базах даних і документах (інакше б її не можна було б використовувати в інстанціях в Україні. Для БВІ здається таки апостиль). До речі, про довіреність цілком може бути запис у навіть службі, яка її доставляла, тому що такі документи зазвичай декларують та страхують при пересиланні. Надсилання документів міжнародною поштою – звичайна справа (… ну не їздити ж за кожним папірцем за кордон).

І з огляду методологій - пан Кагаловський має не робити голослівні заяви – а подавати в суд – на отримання свого права власності. Причому не в український суд, а в британський - значно більш прозорий та неупередженний. А він цього не робить.

Мабуть на ньому завершимо.
Можна ще багато додати, про життєвий шлях Шевченка і Княжицького, на якому якось не дуже спостерігали троянди та любов з боку влади і капітала.
Про пані Катеринчук. У біографії якої іноді здалека зблискує прізвище Балога. І яка не дивлячись на західноукраїнське походження дозволяє собі на прес-конференції розмовляти дешевою російською. І запрошує на роботу товарища Шєрємєта.
Про те що Альтман схожий на акулу бізнеса, а Кагалоський на старенького бухгалтера.
Про те, що цензура – це коли не випускають в ефір лише Наєма, а коли не випускать всіх, це означає лише, що ЗМІ не працює.
Але це вже лірика.

Бажаю всім мудрості )
Tags: Публіцистика
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments